ПРИЗНАЧЕННЯ НА РОБОТУ РОДИЧА

Кількість переглядів: 444

Про що: 
З цієї інструкції Ви дізнаєтеся, які обмеження передбачає українське законодавство з приводу спільної праці родичів на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації.

Загальні правила

Згідно зі статтею 251 Кодексу законів про працювласник вправі запроваджувати обмеження щодо спільної роботи на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації осіб, які є близькими родичами чи свояками (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя), якщо у зв'язку з виконанням трудових обов'язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному. На підприємствах, в установах, організаціях державної форми власності порядок запровадження таких обмежень встановлюється законодавством.

Звертаємо увагу, що таке обмеження спільної роботи родичів на підприємстві недержавної форми власності є не обов’язком роботодавця, а його правом. При цьому подібне обмеження може бути законним лише якщо: а) родичі мають близький ступінь спорідненості або є свояками; б) вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному.

Запроваджуючи такого роду обмеження, роботодавець має дотриматися встановленої форми, а саме - внести відповідне положення у нормативні документи підприємства (наприклад, у колективний договір, статут тощо). Лише усне повідомлення працівників про таке положення не має юридичної сили.

Також слід зауважити: якщо особи, пов’язані родинними зв’язками, працюють в одній установі, але без підпорядкованості чи підконтрольності один одному, - цей факт не порушує вказаної норми. Спроби обмежити відповідне право є незаконними та такими, що порушують одне з найважливіших прав людини - на працю.

Державна служба

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про державну службу»не допускається призначення на посаду державної служби особи, яка буде прямо підпорядкована близькій особі або якій будуть прямо підпорядковані близькі особи. У разі виникнення обставин, що призводять до порушення вказаних вимог, відповідні особи, близькі їм особи зобов’язані повідомити про це керівника державної служби та вжити заходів до усунення таких обставин у 15-денний строк.

Якщо в зазначений строк такі обставини добровільно не усунуто, керівник державної служби повинен вжити у місячний строк заходів до їх усунення. Для цього керівник державної служби може перевести державного службовця за його згодою на іншу рівнозначну вакантну посаду державної служби в цьому державному органі або дати згоду на переведення до іншого державного органу. У такому разі переведення державного службовця здійснюється без обов’язкового проведення конкурсу. У разі неможливості переведення особа, яка перебуває у підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади.

У разі порушення вказаної вимоги керівник державної служби несе відповідальність, встановлену законом. Особи, які не повідомили керівника державної служби про зазначені обставини, також несуть відповідальність, встановлену законом. На державних службовців поширюються обмеження, передбачені Законом України "Про запобігання корупції".


В акті про призначення на посаду державного службовця зазначаються:

  • прізвище, ім’я, по батькові особи, яка призначається на посаду державної служби;
  • займана посада державної служби із зазначенням структурного підрозділу державного органу;
  • дата початку виконання посадових обов’язків;
  • умови оплати праці.

Акт про призначення на посаду може містити також такі умови та зобов’язання:

  • строк призначення (у разі строкового призначення);
  • строк випробування (у разі призначення з випробувальним строком);
  • обов’язок державного органу забезпечити державному службовцю можливість проходження професійного навчання, необхідного державному службовцю для виконання своїх посадових обов’язків.

Копія акта про призначення на посаду видається державному службовцю, ще одна копія зберігається в його особовій справі. Акт про призначення на посаду приймається у вигляді указу, постанови, наказу (розпорядження), рішення, залежно від категорії посади, відповідно до законодавства.

Коли мова йде про корупцію

Закон України «Про запобігання корупції» (далі – Закон) визначає поняття «пряме підпорядкування» як відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень тощо, контролю за їх виконанням.

До близьких осіб Закон відносить осіб, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки із суб’єктом, зазначеним у ч. 1 ст. 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких із суб’єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також - незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням згаданого суб’єкта.

Згідно із статтею 27 Закону, державні службовці, перелік яких наведений у підпунктах «а», «в-з» пункту 1 статті 3 Закону (посадові особи вищого рівня, військові посадові особи, судді, посадові та службові особи органів прокуратури, внутрішніх справ, СБУ, НАБУ, НАЗК, дипломатичної служби, державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування тощо), не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв’язку з виконанням повноважень близьким їм особам.

Вищезазначене обмеження не поширюється на такі категорії службовців:

  • народних засідателів і присяжних;
  • близьких осіб, які прямо підпорядковані один одному у зв’язку з набуттям одним з них статусу виборної особи;
  • осіб, які працюють у сільських населених пунктах (крім тих, що є районними центрами), а також гірських населених пунктах.

У разі виявлення такого факту, що на підприємстві родичі працюють із прямим підпорядкуванням один одному, відповідні особи повинні у 15-денний строк вжити заходів, аби усунути цю обставину.

У випадку, якщо обставини не було усунуто у зазначений строк, відповідні особи або близькі їм особи у місячний строк підлягають переведенню. У разі неможливості такого переведення особа, яка перебуває у підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади. Звільнення з роботи відбувається за пунктом 4 статті 41 КЗпП («перебування всупереч вимогам Закону України «Про запобігання корупції» у прямому підпорядкуванні у близької особи»).

Безпосереднє підпорядкування близьких осіб на роботі є свого роду конфліктом інтересів, який потенційно може вплинути на адекватність та якість прийняття особами рішень; на їх неупередженість та відданість інтересам підприємства, а не власній користі.

Звичайно, є в цьому обов’язку (не допускати підпорядкованості близьких осіб під час виконання ними своєї роботи) певний елемент неоднозначності, оскільки навіть суто психологічно значно легше працювати разом із близькою особою, - атмосфера на роботі стає комфортнішою, відповідно, підвищується працездатність та якість виконуваної роботи. У азіатських країнах, наприклад, повсюдним явищем є спадковість професій, що іноді включає в себе необхідність прямого підпорядкування близьких осіб. Але, в той же час, у державах Азії рівень корупції є значно нижчим, аніж на заході. Тому застосування відповідних обмежень, зокрема, в нашій країні є цілком виправданим.

Довідково

Якщо вас зацікавили окремі питання, пов’язані з роботою близьких осіб в одній установі, – ви завжди можете поставити їх юристам ТІ Україна, відвідавши розділ «Запитання юристу» на нашому сайті.



Посилання

  • Коментарі
Завантаження коментарів...