ЩО МИ НЕ МОЖЕМО ЗРОБИТИ

Кількість переглядів: 7

  1. Ми НЕ можемо надавати Вам та Вашій справі повний юридичний супровід. Натомість ми можемо надати Вам консультацію щодо Ваших потенційних дій.  

  2. Ми НЕ можемо бути представником  викривача у спілкуванні з компетентними органами.  

  3. Ми НЕ несемо відповідальності за дії третіх осіб та не можемо передбачити випадків, коли Ви через неуважність зазначили свої особисті дані, розповіли третій особі про надану/отриману інформацію, коли третя особа знала, що тільки Вам була доступна викрита інформація тощо.

  4. Інформацію, яку не зможе перевірити ТІ Україна, ТІ Україна НЕ використовує та на неї НЕ посилається.

  5. Ми НЕ надаємо офіційних довідок про те, чи є певне діяння або випадок проявом корупції чи ні.

  6. Transparency International Україна є неурядовою організацією, НЕ є правоохоронним чи судовим органом, НЕ має жодних владних повноважень. Ми НЕ можемо судити про винуватість осіб та НЕ виконуємо слідчих дій.
  7. ТІ Україна не може допомогти у запобіганні корупції на тимчасово окупованих територіях України / в зоні проведення АТО / на лінії зіткнення. ТІ Україна також не може сприяти розслідуванню інших злочинів, вчинених в зоні проведення АТО чи на лінії зіткнення. З відповідними зверненнями радимо звертатися безпосередньо до військової прокуратури.
  8. ТІ Україна не приймає участі у політичній конкуренції і не може ставати на бік будь-якої політичної партії. Ми не втручаємось у ситуацію, якщо в ній є пряма зацікавленість якоїсь політичної сили чи є прояви з’ясування політичних стосунків.
  9. ТІ Україна не може допомогти отримати земельну ділянку. 
Детальніше:

На жаль, мусимо констатувати, що порядок отримання земельної ділянки в порядку безоплатної передачі в межах встановлених норм врегульований законодавством некоректно. Отримати земельну ділянку в межах будь-якого населеного пункту майже неможливо. Норми Земельного кодексу та інших нормативно-правових актів виписані таким чином, що уповноважений посадовець або місцева рада може відмовити за надуманою підставою, і в суді буде потім дуже складно скасувати таку відмову. 
Дійсно, відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатноїприватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність. При чому у клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри, і до нього додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. 
 
(Додатково рекомендуємо уважно прочитати Інструкцію «Як реалізувати своє право на безоплатне отримання земельної ділянки?)
 
Ви маєте право звернутися до місцевої ради із запитом про отриманняпублічної інформації про вільні земельні ділянки. Але міські ради в відповіді на запит про вільні земельні ділянки, як правило, дають відписки. І варіантів таких відписок багато. Якщо місцева рада не надасть Вам коректну інформацію про вільні земельні ділянки, то Ви можете під часповторного звернення до ради із клопотанням, в якості графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, надати викопіювання з карт в Інтернеті Гугл мапс або Яндекс карти). Перевірити, чи вільна бажана земельна ділянка, можна в Публічній кадастровій карті.

В разі, якщо місцева рада надасть відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цю відмову можна оскаржити до місцевого суду. Це буде оскарження рішень ради в порядку, який визначений в Кодексі адміністративного судочинства. В цій ситуації треба бути готовим до довгого розгляду позову і маленької вірогідності його задоволення. Цьому є декілька причин, головна з яких – це відсутність визначення у законодавстві такого терміну, як «графічні матеріали».