антиКОРУПЦіЯ.in.ua

Розірвання традиційної для України корупційної схеми: «міліція – прокуратура – суд», коли невинних людей засуджують до тривалих строків тюрми

Дата / період реалізації ініціативи: 
01.02.2011 - 31.12.2011
Що було: 

Розірвання традиційної для України корупційної схеми:  «міліція – прокуратура – суд», коли невинних людей засуджують до тривалих строків тюрми, у випадку з неповнолітньою Вікторією Санжарівець, яку обвинувачують у резонансному вбивстві, засобами гласності та протестних акцій.

28 серпня 2010 року під час фестивалю аматорського мистецтва «Вйо, Кобеляки!» був жорстоко задушений відомий музикант і режисер з Полтави Сергій Звенигородський. Через два тижні міліція заарештувала 16-річну жительку Кобеляцького району Полтавської області напівсироту Вікторію Санжарівець, яка нібито добровільно, без примусу зізналася у скоєнні цього злочину: Сергій буцімто її домагався, а вона розлютилася й задушила «залицяльника». Ніяких доказів винуватості дівчини, окрім її явки з повинною немає. Однак ,прокуратура, яка здійснює нагляд за законністю під час проведення міліцією слідства, «не побачила», що кримінальна справа сфабрикована від початку й до кінця. Коли справу в лютому 2011 року передали до суду, після перших судових засідань мати загиблого звернулася до полтавських журналістів-правозахисників: вона, звісно, хоче, щоб убивця її сина був покараний, але не вірить у міліцейську версію, за якою дівчинка зростом 156 см і вагою 54 кг могла подолати опір й убити 42-річного афганця зростом 180 см і вагою 96 кг. Коштів у бідної сільської сім’ї, щоб найняти кваліфікованого адвоката, немає, тож В.Санжарівець був призначений так званий «державний адвокат», який захищає так, як йому платить держава: як мокре горить. Уже у березні 2011 року суддя Кобеляцького райсуду Віктор Голубенко почав оголошувати матеріали справи (це робиться перед оголошенням вироку) й дівчина вже в сиділа б у тюрмі, якби не втрутилися журналісти-правозахисники. У листопаді 2011 року нам вдалося добитися того, що суддя відправив кримінальну справу на додаткове розслідування.

Що зробили: 

Троє полтавських журналістів – Людмила Кучеренко, Олександр Кулик та Ірма Крат – взялися за журналістське розслідування. Вже на самому початку було з’ясовано, зокрема, що міліціонери пообіцяли відпустити дівчину додому, якщо та зізнається в убивстві, бо, мовляв, «малолєток у тюрму не садять», а також, що Вікторія Санжарівець за наполяганням міліціонерів, у яких «мало улік», попросила мачуху порвати одяг, у якому була на фестивалі. Вже до початку першого судового засідання, на яке приїхали полтавські  журналісти-правозахисники, вони організували мітинг на захист невинної сироти під вікнами Кобеляцького райсуду. З кожного судового засідання у місцевій та центральній пресі, в Інтернет-виданнях публікувалися судові репортажі та журналістські розслідування, які викликали не лише значний читацький резонанс, а й лягали на стіл керівникам міліцейського відомства, суду, прокуратури. Полтавські журналісти попросили підключитися й журналістів центральних телеканалів, на яких вийшли сюжети про справу Вікторії Санжарівець. Людмила Кучеренко знайшла у Полтаві висококваліфікованого адвоката Сергія Колотія, котрий погодився захищати Вікторію Санжарівець, та звернулася до Харківської правозахисної групи, яка виділила кошти на оплату його послуг. Після кількох публікацій прокурор Полтавської області А.Миронов направив у Кобеляцький суд найдосвідченішого працівника відділу з підтримки державного обвинувачення Л.Дерягу. Суддя В.Голубенко, певно, врахував критику преси, мабуть, подіяли й наші скарги у Вищу раду юстиції на його упередженість та умисне затягування процесу, бо надалі під пильним оком журналістів він вів процес так, що його вже можна було назвати судовим слідством. Полтавські журналісти звернулися до колег з програми «Битва екстрасенсів» (СТБ), які відгукнулися й привезли інтернаціональну команду у Кобеляки. У листопаді 2011 року вся Україна із завмиранням дивилася програму про таємниці загибелі Сергія Звенигородського: всі як один екстрасенси сказали, що Вікторія Санжарівець не причетна до вбивства музиканта. Також у листопаді Ірма Крат організувала пікет перед Генеральною прокуратурою України на захист Вікторії, результатом якого стало те, що Генпрокуратура взяла справу на контроль. Гласність і протестні акції поки що не привели до звільнення Вікторії з СІЗО (адже за фальшування справи треба садити в тюрму слідчого та прокурора), але у листопаді 2011 року суд призупинив розгляд кримінальної справи та направив її на додаткове розслідування.

Що заважало: 

Найбільша трудність – кругова порука у правоохоронних органах, категоричне небажання визнавати свої помилки і затяте нереагування на критичні публікації. Полтавська обласна міліція навіть проводила спеціальні брифінги, на яких оголошувала журналістів-правозахисників брехунами.

Що допомогло: 

Людмила Кучеренко та Олександр Кулик є досвідченими журналістами з великим стажем правозахисту, вони є лауреатами численних журналістських премій і конкурсів (О.Кулик був народним депутатом ІІІ скликання, є головним редактором обласної газети «Полтавська думка»). Ірма Крат видає у райцентрі Гадяч газету «Свобода слова» і хоча не має базової журналістської освіти, завдяки молодості та активній громадянській позиції є однією й найвідоміших представників молодого покоління газетярів. Тож ці журналісти добре знають, як змусити владу реагувати на їхні публікації про корупцію: гласність і протестні акції.



Коментарі

Якщо досвідченим журналістам так важко, хоча справа і шита білими нитками, то про які права громадян при цій владі можна казати, якщо за них не заступиться ніхто. І хто може сказати скільки у нас невинно засуджених...

Додати коментар